Варіативність
психолого-педагогічного супроводу (досвід
Німеччини)
Слід
зазначити, що подібне реформування освітньої галузі відбулося в Німеччині, де
на початку 70-х років, завдяки діяльності громадської батьківської організації
«Життєва допомога», Міністерством у справах освіти, релігії і культури були
ухвалені нормативно-правові акти, які засвідчили, що кожна дитина з обмеженими
можливостями має право на вибір навчального закладу, має бути забезпечена
психолого-педагогічним супроводом, залучена до педагогічного процесу, незалежно
від ступеня складності захворювання.
Основоположним
освітнім документом з організації спільного навчання дітей з порушеннями
розвитку та їхніх здорових однолітків для всіх регіонів країни (Земель) стали
ухвалені у 1972 р. «Рекомендації з організації спеціального навчання». Цей
документ уможливив розвиток «кооперативних» форм організації освітньої
діяльності масових і спеціальних шкіл, що передбачають спільне проведення
масових заходів, окремих навчальних занять, відвідування учнями з порушеним
розвитком масової школи та надання їм корекційно-реабілітаційних послуг у
спеціальному закладі тощо.
У
вирішенні питань психолого-педагогічного супроводу учнів з особливими потребами
в умовах інклюзивного навчання Німеччину з-поміж інших європейських країн
вирізняє варіативність його організації, що зумовлена відмінностями у
законодавстві Земель. В окремих Землях освітні нормативно- правові акти
передбачають, що школи можуть мати у своєму штаті спеціальних педагогів і
фахівців, які надають допомогу дітям з особливими потребами. В окремих випадках
спеціальні педагоги виконують функції асистента вчителя, співпрацюючи з
педагогами класу.
Психолого-педагогічний
супровід забезпечується педагогічними центрами, які функціонують у кожному
регіоні, хоча форми організації роботи можуть бути різними.
Центри
надають різнопланову допомогу школярам з особливими освітніми потребами,
проводять з ними профорієнтаційну роботу, координують діяльність
різнопрофільних фахівців, консультують батьків і вчителів масових та
спеціальних шкіл тощо.
Окрім
центрів підтримку учням з особливими потребами надають служби, що функціонують
поза межами шкіл і фінансуються органами місцевого самоврядування. Це –
медико-соціальні служби, ресурсні центри, реабілітаційні заклади тощо. Нині у
Німеччині, паралельно із системою спеціальних освітніх установ, де перебувають
діти, переважно, зі складними порушеннями, функціонують заклади інклюзивного
навчання.
Прозорість
кордонівміж спеціальною та загальною освітою
Аналіз
досвіду навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку у країнах Європи
свідчить, що у переважній більшості з них інклюзивне навчання є основною формою
здобуття освіти людьми з обмеженими можливостями. Однак, варто зазначити, що
діти з особливими освітніми потребами мають змогу здобувати освіту і в
спеціальних навчальних закладах, і в закладах масового типу.
У
європейських країнах спеціальні заклади функціонують і надають допомогу дітям з
обмеженими можливостями здоров’я, однак, вони не є сегрегативними осередками.
«Кордони» між спеціальною та загальною освітою прозорі, оскільки країни з
демократичним устроєм пропагують цінності громадянського суспільства, яке
базується на ідеях рівноправності, толерантності та інклюзії.
Коментарі
Дописати коментар