Перейти до основного вмісту

Ураження ОРА

Автор:
Попри всю різноманітність уроджених і рано придбаних захворювань і ушкоджень опорно-рухового апарату у більшості таких дітей спостерігаються подібні проблеми. Провідним в клінічній картині є руховий дефект (затримка формування, недорозвинення, порушення або втрата рухових функцій).
Результат пошуку зображень за запитом "постава дітей"

Частина дітей з такою патологією не мають відхилень у розвитку пізнавальної діяльності і не вимагають спеціального навчання і виховання. Але всі діти з порушеннями опорно-рухового апарату потребують особливих умов життя, навчання та подальшої трудової діяльності.
Більшу частину дітей з порушеннями опорно-рухового апарату складають діти з церебральними паралічами. Дитячий церебральний параліч (ДЦП) - це важке захворювання нервової системи, яке нерідко призводить до інвалідності дитини.

ДЦП виникає в результаті недорозвинення або пошкодження мозку на ранніх етапах розвитку (у внутрішньоутробний період, в момент пологів і на першому році життя). Рухові розлади у дітей з ДЦП часто поєднуються з психічними та мовними порушеннями, з порушеннями функцій інших аналізаторів (зору, слуху). Тому ці діти потребують лікувальної, психолого-педагогічної та соціальної допомоги.

До порушень опорно-рухового апарату призводять різні причини:
- захворювання нервової системи;
- дитячий церебральний параліч;
- поліомієліт;
- вроджені патології опорно-рухового апарату;
- вроджений звих стегна;
- кривошия;
- аномалії розвитку хребта (сколіоз);
- клишоногість та інші деформації стоп;
- недорозвиток і дефекти кінцівок;
- аномалії розвитку пальців кисті;
- артрогрипоз (вроджене каліцтво);
- набуті захворювання і порушення опорно-рухового апарату;
- травматичні ураження спинного і головного мозку, кінцівок;
- поліартрит;
- захворювання скелету (туберкульоз, пухлини кісток, ос­теомієліт);
- системні захворювання хребта (рахіт, хондродист).
 Класифікація порушень опорно-рухового апарату.
Відзначають різні види патології опорно-рухового апарату.
Захворювання нервової системи:
ü  дитячий церебральний параліч
ü  поліомієліт.
Вроджена патологія опорно-рухового апарату:
ü  вроджений вивих стегна,
ü  кривошия,
ü  клишоногість та інші деформації стоп,
ü  аномалії розвитку хребта (сколіоз),
ü  недорозвинення і дефекти кінцівок,
ü  аномалії розвитку пальців кисті,
ü  артрогрипоз (вроджене каліцтво).
Придбані захворювання і пошкодження опорно-рухового апарату:
ü  травматичні ушкодження спинного мозку, головного мозку і кінцівок,
ü  поліартрит,
ü  захворювання скелета (туберкульоз, пухлини кісток, остеомієліт),

ü  системні захворювання скелета (хондродистрофия, рахіт).

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Класифікація вад слуху

Автор:
КЛАСИФІКАЦІЯ ВАД СЛУХУ У ДІТЕЙ . Визначення ступеня зниження слуху в дітей є необхідною передумовою оптимального вибору засобів лікування, реабілітації та організації корекційно-педагогічного впливу. Класифікація туговухості може здійснюватись з урахуванням: 1) її ступеня; 2) характеру зниження слуху; 3) локалізації ураження в слуховому апараті; 4) причин ураження слуху; 5) стану розвитку мовлення. Тільки з урахуванням всіх цих елементів можлива правильна оцінка стану, правильне лікування та виховання дитини, що втратила слух. У вітчизняній сурдологічній практиці досить широко застосовується класифікація порушень слуху у дітей, розроблена Л.В.Нейманом. В ній враховується ступінь ураження слухової функції і можливості формування мовлення при такому стані слуху. Використовується метод тональної аудіометрії та дослідження слуху мовленням. Розрізняють два види слухової недостатності: туговухість (приглухуватість) і глухоту. Туговухість – таке зниження слуху, при якому виникають у...
Дописати коментар
Докладніше

Особливості процесу аномального розвитку

Автор:
Особливості процесу аномального розвитку Л. С  Виготський дослідив, що діти з порушеннями психо­фізичного розвитку розвиваються за тими ж закономірностями, що й нормальні, зокрема: психічний розвиток має поетапний ха­рактер, і кожен етап завершується формуванням новоутворень, які є основою для подальшого розвитку. Динаміка розвитку нор­мальної та аномальної дитини підпорядковується єдиним загаль­ним закономірностям, при цьому кожен вид психофізичних по­рушень характеризується своїми специфічними особливостями. Проте є й загальні особливості процесу аномального розвитку. Л. С Виготський розробив теорію  складної структури аномального розвитку,  яка означає, що дефект не призводить до випадіння чи порушення якоїсь однієї функції, а відобра­жається на всьому розвитку дитини. Структура аномального розвитку складається із  первинного дефекту (ядра),  ви­кликаного певним хворобливим фактором, і  вторинних  та  супутніх порушень,  що виникают...
Дописати коментар
Докладніше

Основні міжнародні документи в галузі інклюзивної освіти

Автор:
Основні міжнародні документи в галузі інклюзивної освіти В основі інклюзії лежить право людини на освіту, проголошене у Всесвітній декларації прав людини у 1948 році, де зазначається: «Кожен має право на освіту…освіта має бути спрямована на розвиток людської особистості та посилення поваги до прав людини та основних свобод…». Однаково важливими є положення «Конвенції про права дитини» (ООН, 1989), такі як право дитини не зазнавати дискримінації, зазначене у статті 2 та статті 23. Зокрема, у статті 23 йдеться, що дитина з особливими освітніми потребами повинна мати: « доступ до освіти, виховання, медичного обслуговування, реабілітаційних послуг, професійної підготовки, максимально можливої соціальної інтеграції та індивідуального розвитку, включаючи його чи її культурний та духовний розвиток». Стаття 29 «Цілі освіти» зазначає, що освіта дитини має бути спрямована на розвиток особи,  талантів, розумових і фізичних здібностей дитини в найповнішому обсязі, освіта повинна спр...
Дописати коментар
Докладніше